logo

В Одесі історичну пам’ятку МОЗ відібрали через сумнівну приватизацію

Читать на русском

В Одесі історичну пам’ятку МОЗ відібрали через сумнівну приватизацію

В Одесі історичну пам’ятку МОЗ відібрали через сумнівну приватизацію

Міністерству охорони здоров’я не вдалося повернути об’єкт культурної спадщини в Одесі, який, завдяки корупціонерам з місцевої філії Фонду державного майна, з порушеннями продали ресторатору Савві Лібкіну.

За даними редакції 368.media, мова йде про колишню дачу лікаря Людвіга Меринга, котра входила до майнового комплексу, котрий знаходиться на території клінічного санаторію ім. В. П. Чкалова. Збитки державі від цієї схеми, за даними прокуратури, склали 20 млн гривень.

Корупційна схема

Восени 2004 року ТОВ «Драйв-ін» Савелія Лібкіна, що орендувало один із корпусів санаторію під кафе «Дача», зробило його реконструкцію, збільшивши площу більш ніж удвічі з 349 до 712 кв. м. У новому техпаспорті нібито з’явилися горища та тераса, які ніхто не добудовував – їх просто не помітили спочатку. Процедура узаконення зайняла у комерсантів всього день – 30 грудня технічна комісія прийняла в експлуатацію «кафе, що збільшилося», а Приморська райадміністрація примудрилася цього ж дня затвердити це розпорядженням. Відповідні органи не наважувалися узаконити «реконструкцію» шість років і лише 2010-го, з легкої руки чиновників мерії, орендарі корпусу, який є державною власністю та розташований на комунальній землі, отримали на руки свідоцтво про право власності на більшу частину будівлі. І не на якісь горища, або прибудови, а на основне приміщення, мансарду та підсобні приміщення площею 362 кв. м. qkxiqdxiqdeihrant

Аналогічним чином вчиняють комерсанти і із землею санаторію. 2006 року ТОВ «Драйв-ін» розпочинає розширення. Кам’яна будівля корпусу без будь-яких дозволів обростає дерев’яними господарськими прибудовами, чорнозем застилають плиткою, при цьому бетонуючи, прокладаючи водопровід, каналізацію та електричні комунікації, знищуючи зелені насадження, що незручно розрослися. У результаті площа санаторію, задіяна у комерційній діяльності ресторану, збільшується до півтора гектара. Замість паркової зони тепер острівці зі столиками, кухні та підсобні приміщення. Спочатку ДАБК навіть намагався зупинити будівництво, але питання досить швидко вирішили.

Цікаво, що все, що відбувається, було б неможливим без мовчазної згоди директора санаторію Анатолія Паненка. І в той час, як на одних площах санаторію досить успішно працюють різноманітні комерсанти, більшість пам’яток архітектури ХІХ століття, такі як дача Г.І. Шехтера, дача Ашкеназі та оранжерея Григорія Маразлі у прямому розумінні слова знищуються.

Корпус за ремонт

Савелій Лібкін абсолютно безкоштовно отримав у власність спальний корпус №15 санаторію. За реконструкцію муніципалітет видав компанії права власності на 51% будівлі. При цьому йшлося не про горище або терасу, а про основні приміщення, мансарду та підсобні приміщення площею 362 кв.м. Проте підприємці не сиділи на місці весь цей час. До будівлі корпусу без відповідних дозволів прибудовують дерев’яні будівлі, а ділянку застилають плиткою. Зелені насадження знищуються, щоб прокласти каналізацію, водопровід та електричні комунікації. Зрештою площа, задіяна в комерційній діяльності ресторану, збільшується до 1,5 га, а паркова зона опинилася в повному розпорядженні закладу. І лише у 2018 році Лібкін остаточно приватизував корпус санаторію.

26 грудня того ж року між регіональним відділенням Фонду державного майна по Одеській області та фірмою було укладено купівлі-продажу шляхом викупу, згідно з п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю об’єкт малої приватизації державної власності – 49/100 частин нежитлової будівлі, загальною площею 350 кв.м, що орендується ТОВ «Драйв-Ін». Вартість викупу становила рекордно низьку суму у 6 млн гривень. З боку ФДМУ договір оформлював корупційний керівник Олексій Косьмін, про якого ми вже писали, а документ посвідчувала приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Наталя Чужовська.

31 січня 2019 року між управлінням культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА та «Драйв-Ін» було укладено охоронний договір на пам’ятку культурної спадщини, згідно якого власник бере на себе зобов’язання щодо охорони будівлі-пам’ятки загальною площею 712 кв.м. Тобто стара дача та незаконно прибудовані нові приміщення.

Суди з прокуратурою

У березні 2021 року Одеська обласна прокуратура звернулася з позовом до Господарського суду Одеської області до ТОВ «Драйв-Ін» та Фонду держмайна з вимогою визнати незаконною угоду та повернути дачу державі. За даними ФДМУ, Лібкін придбав будівлі пам’ятника архітектури за оцінною вартістю 524 долари за квадратний метр. Вартість явно не відповідає рівню цін на квадратні метри в курортній частині Одеси. За даними прокуратури, особняк був викуплений підприємцем за ціною, вп’ятеро дешевшою від ринкової вартості. Таким чином, збитки державі від цієї угоди склали 20 млн гривень.

Також співробітниками прокуратури було встановлено, що Лібкін перевів у приватну власність і 76 соток землі, які перебували у постійному користуванні санаторію, шляхом відокремлення даної ділянки від основної – площею 15,1351 га.

Як зазначає прокурор, накази регіонального відділення ФДМУ по Одеській області, а наказ ФДМУ від 18.09.2018 № 1196 видані без надання дозволу органу управління і всупереч законодавчих заборон приватизації об’єктів, які включені до переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, та приватизації державних і комунальних закладів охорони здоров’я, тому ці накази підлягають скасуванню, а укладений за результатами приватизації договір – визнанню недійсним.

Лібкін, своєю чергою, розгорнув кампанію проти прокуратури, назвавши позов рейдерством. Крім того, він найняв донецького адвоката Віктора Сизоненка, котрий обслуговує членів «Одеського бізнес клубу». Ми знаємо його, як захисника інтересів одеського підприємця Дмитра Казавчинського, родич якого був засуджений за ухилення від сплати податків.

Справу щодо позову до Лібкіна довго слухали у судах Одеси та Києва. Врешті у жовтні 2023 року через Північний апеляційний господарський суд вдалося накласти арешти на 49/100 частин ресторану. В решті вимог заяву прокурора залишено без задоволення. Але суддя Господарського суду Києва Олександр Нечай у березні цього року вирішив відмовити у позові Одеській обласній прокуратурі та поклав на неї витрати на його подання у 100 тис. гривень.

Суддя вирішив, що позов фактично пред’явлений державою (прокурором в особі органу державної влади та державного закладу) до неї самої (в особі ФДМУ, регіонального відділення Фонду). За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися із позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір. Але на це рішення судді Нечая ще можуть подати апеляцію.

368.media

Wiki